Придбання дзвонів – дуже значимий і довгоочікуваний момент в житті кожного храму або каплиці. Це пов'язано не тільки з виключно важливим значенням дзвонів в обрядах християнських традицій, а й з їх досить високою вартістю. Церковні дзвони, як правило, служать десятки і навіть сотні років. Чин освячення нових дзвонів часто є знаменною подією не тільки для конкретного храму, а й усього населеного пункту. Тому підходити до питання вибору дзвонів, їх поєднання і розміщення слід дуже виважено.
При виборі дзвону в першу чергу увагу на себе звертають його зовнішній вигляд, звучання і ціна. Спробуємо розібратися як ці характеристики пов'язані між собою, що в них закладено і в яких випадках деякі з них можуть бути визначальними.
Зовнішній вигляд церковного дзвону виражається в першу чергу в його розмірах і формі, а також художньому оформленні. Для православних дзвонів визначальними показниками в розмірах є висота від низу тулуба до вершини корони, нижній і, в меншій мірі, верхній діаметри і товщина стінки. У той же час товщина стінки не постійна на різних рівнях висоти і задається кривими, які огинають вертикально зовнішню і внутрішню поверхню. Ці криві утворюють профіль дзвону.
Для вітчизняної дзвоноливарної традиції характерним є таке співвідношення геометричних розмірів дзвону. Нижній діаметр дорівнює висоті дзвону з короною, а верхній – половині нижнього. Товщина стінки зменшується у товщині від низу до верху. Найширша її частина називається боєм або ударним поясом. Для бою в літературі також наводяться числові залежності з діаметром дзвону. Вони варіюються від 1:12 в старовинних дзвонах до 1:15 – в сучасних.
У минулі часи особливості побудови профілів своїх дзвонів майстри тримали в секреті. Індивідуальний профіль кожний ливарник часто виводив експериментально, методом проб і помилок. Оскільки ливарне виробництво як правило було сімейною справою, то ці знання передавалися з покоління в покоління, залишаючись надбанням конкретного роду.
Нині ж можливості сучасних комп'ютерів дозволяють створити математичну модель майбутнього дзвону і всебічно її дослідити. Завдяки цьому можна заздалегідь спроектувати дзвін з потрібними характеристиками. Однак на практиці в Україні більшість ливарів дзвонів при проектуванні своїх профілів спираються на дослідження готових старовинних зразків і виявлених у них закономірностей. Намагаючись таким чином відтворити завідомо хороші дзвони.
Виробники сьогодні пропонують дзвони з різною обробкою поверхні. Вона може бути полірованою, матовою або чорненою. Іноді пропонується навіть патинування для надання виливку смарагдового кольору. Слід зазначити, що на повітрі поверхня дзвону окислюється природним шляхом. Отримана таким чином блакитно-зелена патина захищає дзвоновий метал від подальшого атмосферного впливу.
Оформлено дзвони також можуть бути по-різному. Як правило на них наносять горизонтальні пояски або борозенки, рослинний або геометричний орнамент, а також ікони. Крім того, на дзвонах можуть бути присутніми і написи, нанесені як методом лиття, так і гравіювання. У них може вміщуватися інформація про дату відливання дзвону і його виробника, благодійників, які пожертвували на це кошти, храм, для якого створено дзвін, і його священика, а також інші відомості. Якщо дзвону присвоєно ім'я, воно також наноситься на його тулуб.
Хоча привабливий зовнішній вигляд церковного дзвону кидається в очі в першу чергу, вирішальне значення при його виборі все ж має звучання. Адже дзвони знаходяться високо на дзвіниці і парафіяни їх в основному не бачать, а лише чують. Звучання дзвону задається його основним тоном і тембром. Крім основного тону в православних дзвонах присутні ще кілька тонів, що утворюють з основним різні музичні інтервали. На кожен з цих тонів накладаються обертони, надаючи звучанню яскравість і наповненість. Обертонів може бути різна кількість, вони можуть мати різну гучність і тривалість звучання. Звуковий спектр православних дзвонів часто містить і негармонійні призвуки. Всі разом вони і утворюють тембр дзвону, що задає його індивідуальність і красу дзвоніння. Тонкостінні католицькі дзвони проектувальники намагаються налаштувати строго на певний тон, виключивши наявність допоміжних.
Добре відлитий дзвін звучить дзвінко і разом з тим м'яко, голосно і довго. Гучність звучання дзвону – дуже важлива характеристика. Адже чим голосніше дзвін, тим на більш довгу відстань буде доноситься його мелодія. І тим більше людей, що знаходяться в цей час поза храмом, зможуть на мить відволіктися від своїх мирських справ і подумки перенестися на богослужіння. При тривалому звучанні дзвонів в звуковому спектрі проявляються унтертони. Вони створюють ніби фонове супроводження яскравим звукам, що утворюються безпосередньо в момент удару.
Всі ці параметри звучання формуються при литті дзвону і визначаються насамперед його профілем. Художнє оформлення вносить зміни в профіль дзвону, а значить може впливати і на його звучання. Тому слід віддати перевагу зображенню ікон з не дуже високим рельєфом. На малі дзвони ікони як правило не наносять, оскільки це може сильно спотворити їх звучання. Слід віддати перевагу гравіюванню, хоча б на малих дзвонах, перед великим шрифтом і високим рельєфом.
Впливає на звучання дзвону також склад його сплаву і технологія лиття. Найбільш оптимальним для утворення дзвонової бронзи вважається сплав, що включає чотири частини міді і одну частину олова. Домішки інших металів вважаються небажаними. Збільшення кількості олова в сплаві надає дзвону більш приємного звучання. Однак міцність його знижується і під час використання дзвін може пошкодиться. До псування можуть привести і приховані дефекти лиття, раковини, тріщини. Якщо дзвін тріснув, він не підлягає подальшій експлуатації. Його звук стає глухим і часто деренчливим.
До пошкодження дзвону може привести і неправильно виготовлений або підвішений язик. Відповідно до сучасних уявлень він повинен бути з м'якої сталі з відносно тонким стрижнем і масивним шаро- або бочкоподібним яблуком. Підвісити його слід так, щоб яблуко било точно в ударний пояс. Занадто високо підвішений язик не зможе повністю розкрити можливості дзвону. Підвішений занадто низько може привести до розколу від удару. При використанні системи Електронний дзвонар з електромагнітними молотками необхідність підвіски язиків відсутня. Електронний дзвонар з електродвигунами, навпаки, вимагає обов'язкового оснащення кожного дзвону язиком.
Саме з розрахунку витраченого металу в першу чергу і формується ціна майбутнього дзвону. Продають церковні дзвони фактично на вагу, приводячи ціну за кілограм дзвонової бронзи. Іноді у вартість виробу можуть включити ціну язика з кріпленням, а також нанесення специфічних написів і зображень. Оптимальною ціною можна вважати 15-20 євро за кілограм. Якщо пропонована ціна вище, розберіться чи виправдана вона і чи Ви не переплачуєте. Більш низька вартість може говорити про те, що для виробництва дзвонів використовувався непридатний сплав.
Чим більших розміру і маси дзвін, тим нижче звучання він має. Однак це правило не завжди справедливе. Якщо простір дзвіниці і міцність несучих конструкцій дозволяють, розмір дзвонів при їх виборі можна не враховувати.
Обираючи дзвін слід виходити з того, щоб він мав максимально низьке звучання при мінімальній вазі. По-перше, більш низький звук буде чути на більшу відстань. По-друге, покупець економить кошти, адже оплата розраховується виходячи з маси дзвону, а не його звучання. І нарешті, більш важкий дзвін вимагає більш міцних несучих конструкцій і створює додаткові складнощі під час установки. Створення таких виробів – непросте завдання, з яким справляються не всі виробники. Не рідко старовинні дзвони з меншою масою мають більш басове звучання, ніж більш важкі сучасні відливки.
Спиратися при виборі дзвону на зазначену на сайті ливаря дзвонів висоту основного тону теж слід дуже обережно. По-перше, відлити дзвін точно в задану ноту просто неможливо. По-друге, навіть відлиті в одних і тих же умовах вироби однієї маси незмінно відрізняються за звучанням. І різниця ця часом може бути дуже суттєвою. Тобто представлена нота в кращому випадку є орієнтиром у визначенні висоти тону обраного дзвону. Крім того, деякі виробники не мають можливості визначити тон звучання своїх дзвонів. І користуються таблицями інших ливарів, приблизно зіставляючи масу дзвону з певною нотою. У цьому випадку основний тон може зовсім не відповідати заявленій дзвоновим майстром ноті.
На додаток до цього варто зауважити, що навіть ті майстри-дзвонярі, які відповідально ставляться до своєї роботи і проектують налаштовані дзвони, для визначення висоти тону виробів застосовують різні підходи. Так, за основний тон звучання може бути видано кілька обертонів звукового спектру дзвону, віддалених один від одного на октаву: унтертон, фундаментальний і номінальний тони. Також основним тоном може називатися віртуальний тон, що формується у вигляді слухової ілюзії як єдина висота звучання дзвону. На нашу думку, основним повинен вважатися фундаментальний тон, що практично збігається за частотою з віртуальним. Однак налаштовують дзвін за номінальним тоном. З наведеного вище випливає, що визначати звучання дзвону найкраще на слух. Для цього можна скористатися і записами звучання дзвону однакової або близької маси різних виробників.
Підводячи підсумки, нагадаємо, що при виборі дзвону слід брати до уваги його звучання, а не зовнішній вигляд. Але візуальний огляд все-таки краще зробити для виявлення можливих дефектів лиття. Варто уточнити у виробника що входить у вартість дзвону для визначення конкурентних переваг. Краще віддати перевагу придбанню готового дзвону, а не литтю під замовлення. Оптимальним варіантом буде, якщо на складі виробника є кілька дзвонів однієї маси. Так можна вибрати той з них, який краще підійде по звучанню у Ваш підбір.
Про формування набору дзвонів мова піде в одній з наших наступних статей. Ви також можете ознайомитися з традиціями церковного дзвону в православ'ї і храмах християн західного обряду.
Ярослав Дима
